ФМКТ або ж нині ФІІТ - факультет, де зібрані технічні спеціальності, проте увагу сьогодні приділено здебільшого ІТ спеціальностям. Після завершення навчання можу сказати лише одне - навчання ніби і не було. Якщо комусь потрібна коротка рекомендація, то звучить вона так: КНУТД - це час в нікуди. Програма зроблена для “галочки”, половина викладацького складу не має фахової компетенції, не розбирається в темах які викладає, або викладає старий неактуальний матеріал. Більшість дисциплін - пусті, сама кількість фахових предметів не велика. Якщо здається, що непрофільні дисципліни вимістяться з часом - так, ближче до третього курсу їх стає менше, проте загальна кількість дисциплін також зменшується. На четвертому курсі залишиться 4 предмети, не враховуючи ДВВС (дисципліни вільного вибору), де один з них - англійська. Тривалість навчального року досить мала: навчання починається в серпні, проте аудиторні заняття завершуються в кінці жовтня, далі - місяць “самостійної роботи”, сесія, канікули приблизно на два місяці, в лютому практика і другий семестр триває приблизно з березня по червень. Може здаватися, що це “плюс”, проте ні - матеріалу мало, а той що пропонує програма врешті решт виявляється недостатнім, щоб задовольнити вимоги по написанню курсових і проєктів. Окремого часу для них не виділено: усе робиться паралельно до кінця семестру.
Якщо ж когось цікавить більш широка відповідь, то перерахую по пунктам:
-
Некомпетентність викладацького складу. Половина, якщо не більшість викладачів, некомпетентні як ІТ-фахівці та не компетентні в дисциплінах, котрі викладають. Можна не бути широкопрофільним спеціалістом чи експертом, але не мати взагалі розуміння про загальні технічні поняття - це для мене стало відкриттям. Набагато ефективніше звернутися з питанням до інтернету, аніж намагатися знайти пораду у викладача, інакше є два варіанти розвитку діалогу: або вам нічого не зможуть пояснити, або замість поради ви отримаєте пусті балачки “як би краще”. При тому що викладач “хотів би бачити це у вашій роботі”, проте сам він немає жодного уявлення, як ця вимога має бути реалізована технічно. Тобто замість допомоги - ще більше вимог на вашу шию. Звісно, є викладачі, що мають досвід роботи з кодом, чи тим, що викладають. Або хоча б залучені в процес навчання, включаться в ваше питання та підуть на зустріч. Проте таких викладачів - меншість. І якщо навіть вам пощастить і такий викладач буде викладати якусь важливу профільну дисципліну - це не гарант, що ви при належній праці закриєте предмет без проблем. Деякі роботи, до прикладу курсові, проєктні, або практики, оцінюються не тільки викладачами суто дисципліни. Нажаль, задіяні в оцінці вашої роботи люди - можуть мати на вашу оцінку вплив вищий за викладача, проте мати НУЛЬ розуміння в предметі та взагалі в спеціалізації.
-
Жахливий навчальний матеріал. Якщо ви очікуєте, що після завершення чотирьох років ви здатні бути конкурентно спроможнім на ринку праці - забудьте. КНУТД вважає своєю справою навчити вас базі, оскільки “неможливо навчити всьому”. Практика ще сумніша, оскільки база - це повторення із року в рік і з предмету в предмет основних принципів програмування. Уявіть, що на першому курсі ви вивчаєте одну мову програмування, на другому - іншу. Проте обидва роки ви починатиме кожну мову з самого початку: що таке функції, типи даних, if else… - і таким чином пройдуть усі 10 тем і 10 лабораторних. Замість того, щоб в наступних предметах скорочувати вступну частину - методички повторюються, попри те, що основні принципи в викладених мовах майже однакові і відрізняються лише синтаксисом, або різновидністю. Тобто навчальний матеріал не йде далі, не розширює ваш інструментарій, не пропонує до вивчення актуальних бібліотек і фреймворків. Ви топчетеся на основах, що викладають зараз ще в ШКОЛІ. Проте який небудь курсовий проєкт в тому ж семестр вже потребує від вас глибокого розуміння предмету та супутніх навичок, наприклад роботи з базою даних, попри те, що програма або такого не передбачає, або ще не встигла вас цьому навчити. Це не просто фокус на покращення результату, від вас це очікується як база, попри те що ви цьому не навчалися. Додатково важливо зазначити, що навіть наявні матеріали нерідко зроблені “щоб були”. Матеріал може бути вже неактуальним, викладена версія мови програмування - застарою, приклади в методичці не працюють буквально в першій же лабораторній. Викладачі виправдовують це або нестачею часу, або терміновими змінами через “стандарти”, “акредитацію”, або ж взагалі не вважають своїм обов’язком вас чомусь навчати: є інтернет, онлайн-курси, години самостійної роботи (!). В таких умовах неможливо обійтися без сторонніх джерел і ресурсів, що в таких умовах є не додатковим джерелом знань, а ОСНОВНИМ і як правило ЄДИНИМ ВІРНИМ. До того ж методичка може і вам, і комісії що потенційно перегляне ці методичні матеріали, відверто брехати. Потрібно зробити на Linux? Linux в університеті немає, та і весь матеріал цілком можна зробити на Windows - причому майже без відмінностей. Дві останні теми фізично неможливо виконати через відсутність інструментарію на навчальній платформі, а університет не може забезпечити вас обладнанням для виконання? Теми переоберуть на легші в обхід методичці.
КНУТД намагається виставити свої робочі програми в гарному світлі, накидуючи теми та складні слова - проте на практиці немає можливості їх виконати, тому щось пропускається, щось відкидається - і ось, методичка, де від знань просто букви на папері. -
Неорганізованість. Перебої розкладу, запізнення, зміна кабінету - це широко розповсюджена практика, проте в КНУТД вона набуває нових “висот”. Для деяких з викладачів пара - це можливість попити чаю в іншому кабінеті, піти порозмовляти з іншим викладачем, покинути кабінет попри те, що студенти чекають, щоб здати роботи. Іноді викладач виправдовує це івентами, якимись конференціями, і буває що пара повністю вилітає у вікно. Або ж пара відміняється через нестачу студентів - типова “колективна відповідальність”: не прийшли одні, а можливість навчатися забрали в усіх. Тобто, є стійке враження - навчання оплачує студент, проте студент стоїть крайнім в списку пріоритетів. Важливо уточнити, що мова не про одноразовий випадок, а про систематичне відношення до проведення занять. В менш байдужому варіанті - викладач зайнятий іншими обов’язками, втикає в комп’ютер і відмовляє в здачі робіт по причині пріоритетності особистого завдання. Лабораторні, якщо говорити за фахові предмети, користі в собі не несуть та необхідні лише для здачі робіт. Проте більшу кількість часу, близько півтори години, студент може очікувати коли ж викладач повернеться, допише свою звітність, переговорить з іншими студентами, що прийшли не за розкладом - і можливо тоді, в останні 20 хвилин, викладач виділить час на перевірку роботи. При тому, що роботу можуть відхилити, а часу навіть на незначне доопрацювання вже не буде. Окремою темою є заходи, події, захисти - щось, що не вписується в стандартний розклад. Важливі захисти і здачі можуть бути озвучені за день до дати. А можуть саме в назначений день скасовуватися або переноситися. КНУТД - це не про адекватне планування свого та чужого часу. І не потрібно виправдовувати таке чимось більшим: це нібито вимога комісії, вимога деканату, університету. Ні, зазвичай ті хто озвучують дати - найбільш приближені до організації “події”. І якщо щось переноситься, навіть дуже важливий захист, то це може бути не вимогою згори, а просто бажанням відповідної людини навіть без вагомої причини. Це досить розповсюджена ситуація: ніхто не буде думати про студентів або цікавитися їх думкою. Або, хоча б, давати час, щоб розпланувати свої справи і гарантувати свою присутність. Завжди вважається, що ви повинні бути в університеті, готові залишатися після пар, або якщо ви і приїхали на важливий захист - ну чому тоді завтра не зможете приїхати? Відношення не залежить від формату навчання, або ваших особистих обставин. Таким чином студент, що живе поза містом чи кордоном, має роботу, певні обов’язки або складні особисті обставини може пропустити найважливішу подію усіх років свого навчання, просто тому що захист перенесли без попередження. Без озвучування причин, без вагомої потреби, без пояснень.
-
Слабка фахова спрямованість. Як і було загадано раніше, нерідко зустрічається некомпетентність викладачів, або неактуальний, застарілий матеріал. Проте програма не старається виховати зі студента хоча б спеціаліста з розумінням своїх обов’язків і зони відповідальності. А тому що поняття спеціалізації студента - дуже плаваюче і зручно адаптується під потребу того, хто оцінює. Якщо студент не може красиво пояснити якогось технічного поняття - він поганий програміст, якщо студент не може придумати креативну ідею для роботи, що матиме прибуток - він поганий програміст, якщо студент придумав ідею, але не знає кому її та як продати - він поганий програміст, якщо студент має на руках проєкт, проте він не є оригінальним поміж аналогів - він поганий програміст, в кінці кінців якщо проєкт не має візуальної привабливості - студент все ще поганий програміст. Розумієте? Університет надає неякісний навчальний матеріал з фахових дисциплін, проте разом з цим очікує, що студент займе нішу одночасно програміста, проєкт-менеджера, маркетолога, аналітика, економіста та дизайнера. Це не питання особистої зацікавленості або підвищення оцінки на кілька балів, це питання мінімальної оцінки. Такий підхід зачасту втрачає толкових та дуже спроможніх початківців, які дійсно розбираються в галузі, на котрій навчаються. Студенти, що є прекрасними програмістами та розуміють в тому подекуди більше деяких викладачів, отримують низький бал, бо “робота не красива”, “я б таким не користувався”, “робота нічим не відрізняється від конкурентів”. Для контексту, конкурент - це повноцінна існуюча система, що є популярною, функціонує на ринку, має свою величезну команду розробки та підтримки, а також бюджет. Хочете створити гру? Будьте готові аргументувати, чим ваша студентська робота без команди, без бюджету, без досвіду краща за гігантів індустрії.
В такому випадку оцінювання спирається більше не на фахову спроможність студента, його розуміння розробленої системи та вміння проєктувати широко використані алгоритми та застосовувати їх у різного роду проєктах, а на відповідність запиту конкретного кола людей. Для фахівця є важливим вміти реалізувати поставлену задачу, ця задача не обов’язково є оригінальною, чи “конкуруючою” на ринку. Аналог існуючого продукту, але під власні вимоги - більш поширена практика, аніж розробка чогось абсолютно нового. Для програміста важливо вміти якісно та технічно правильно виконати поставлену задачу, проте цей аспект губиться в навчанні та оцінюванні робіт поміж вимог, що не відносяться до фаху студента. Замість зосередження на власних обов’язках, студент повинен відповідати за ті компетенції, що не входять до обраного при вступі фаху.
На цьому моменті цікаво підмітити, як суперечать очікування університету до студента з тим, що готовий надати університет студенту. КНУТД надає поверхневий матеріал, часто повторюючи базові речі, виправдовуючи це неможливістю наздогнати сучасні тренди програмою та неможливістю вмістити в цю ж програму все бажане. Проте з іншого боку, від студента очікується спроможність проєктувати та розроблювати сучасні застосунки, демонструвати спроможні до конкуренції продукти, вміти не тільки виконувати поставлені задачі, але й аналізувати привабливість розробленого продукту, його цінність, бути для продукту не розробником - а цілою командою з низки фахівців. І це все всього за чотири роки, де тривалість одного семестру середньо коротша за інші ЗВО. В наслідок чого складається чітка, але неприємна картина: університет мінімально вкладається в студента, проте очікує від нього зіркових результатів для покращення іміджу закладу, факультету, кафедри. -
КНУТД - університет легкої промисловості, про що не кажуть в обличчя при вступі або рідко чи взагалі не згадують в описі освітньої програми. Даний пункт є невеликим доповненням до попереднього та повторно акцентує увагу на двох речах: прагнення університету задовільнити передусім власні потреби, скоротивши універсальність та можливість вибору студента, а також формальну вузькоспрямованість. Фактично немає фаху на кшталт “ІТ-спеціаліст в області легкої промисловості”, відповідно до чого і освітня програма не може надати матеріал під такий запит. Навчання є базовим та загальним, а спеціаліст сам по собі не є обмеженим в тому, в якій галузі працювати та створювати проєкти. Проте в процесі навчання теми робіт різко змінили свій фокус на користь легкої пром-сті та стали складати приблизно 60-70% з запропонованого списку (інші 40-30℅ залишилися з минулого року). Теми вочевидь підбиралися без поглиблення та аналізу, оскільки велика кількість із них реалізовувалася однією формою або таблицею. Відповідно, використання подібної теми для створення повноцінного застосунку (як того вимагала суть роботи) виглядало як натягування сови на глобус, а відсутність різноманіття функціоналу напряму впливала на оцінювання, попри повне виконання заданої теми. Це є проблемою, оскільки в деяких випадках своя тема не дозволялася або ж її було складно погодити: дуже часто ідеї відкидалися через те, що студенти минулих років вже використовували подібне у своїх роботах, або якщо поточна тема хоч якось перетиналася з вже зданою роботою цього ж студента, навіть якщо мова йде про різні курси (так, розширювати стару тему в новій роботі також заборонялося). В таких обставинах студенту легше обрати запропоновану, але дуже вузьку і можливо непривабливу як для розробки так і для демонстрації, тему. До того ж, попри те що КНУТД позиціонує себе як ЗВО легкої пром-сті, логічно що навіть в такому випадку освітні програми, які напряму не стосуються даної галузі, не будуть навчати особливостям легкої пром-сті. Натомість запропоновані теми робіт можуть потребувати від студента саме спеціалізованого знання та глибокого занурення в процес пошиття одягу, вимірювання розмірів, використання та відбір матеріалів. Тобто студент з високою вірогідністю буде забов’язаним досліджувати саме цю галузь. Проблема також у тому, що ця “вузькоспрямованість” тем може просліджуватися в кількох дисциплінах, проєктах, курсових, або навіть дипломних роботах. Таким чином, студент може зібрати ціле портфоліо робіт подібної тематики, що можливо виглядатиме привабливо для підприємств легкої промисловості при співбесіді. Проте не буде таким цікавим для підприємств інших галузей.
-
Виробнича практика. Продовжуючи тему “вузькоспрямованості” університету, також є бажання згадати виробничу практику. Попри те, що студенти чули, ніби зі сторони легкої промисловості існує попит (вочевидь на студентів), проте більшість студентів не отримали жодної нормальної виробничої практики, вже не кажучи про “зацікавлені підприємства легкої промисловості”. Якщо на першому курсі проводиться навчальна практика, що не передбачає дійсного досвіду роботи, то на другому курсі студенти формально займалися практикою на кафедрі, а саме - просто виконували особистий проєкт. В наступні роки ситуація мало відрізнялася: студентів змушували шукати місце практики самостійно, альтернатив не пропонували, іноді розподіляли куди була можливість (школи або підприємства без фактичної практики), а іноді знову поверталися до якогось проєкту на кафедрі. Це могли бути онлайн-курси, проєкт, тощо. Тобто попит на ІТ-спеціалістів - лише ілюзія, інакше підприємства охоче набирали би студентів на практику, а потім і на стажування. Окрім цього, це підтверджує відсутність стійких зв’язків університету, принаймні в рамках певних факультетів, з якимись підприємствами. Звісно, це не поодинока ситуація, більшість ЗВО зараз зіштовхуються з небажанням підприємств підпускати до роботи студентів, особливо просто задля практики. Але це також йде у розріз з заявами про наявність “попиту”, що тільки поглиблює сумнів у доцільності спрямованості програми на легку промисловість.
-
Неакредитовані програми. Якщо ви, як абітурієнт, ще не чули про акредитацію - краще поглибитися в дану тему перед вступом. Оскільки це важлива річ, про яку часто не згадують в школах. Акредитація підтверджує відповідність диплому стандартам освіти, проте акредитація не гарантована при вступі. Якщо навчальна програма є новою і ще ні разу не акредитованою - це ознака того, що краще бігти, інакше старанні і просто активні студенти стануть її заручниками. Хоча отримання акредитації і передбачає наявність актуальної, сучасної програми, що задовільняє потреби в фаховому навчанні та якісно викладає необхідні компетенції, в випадку КНУТД - університет зробить все що завгодно, але не стане займатися покращенням навчальної програми. Звідси випливає недостовірність методичок, їх брехливість, та надмірне прикрашання термінами та задачами, що університет фізично не має можливості викласти студентам. До того ж, студентів як ганчірку будуть тягнути з заходу на захід, світити обличчями студентів навіть там, де їх не чекають. А оскільки студент зацікавлений в отриманні акредитації та відповідно в нормальному дипломі, не залишається нічого іншого, окрім як погоджуватися на участь в подібних івентах. Навіть опитувальники стосовно якості навчання насправді мають ціль показати комісії, що студенти усім задоволені. Будь-яка критика в опитувальниках повертається до студентів погрозою “ви ж хочете отримати нормальний диплом, чи ні?”. При такому механізмі акредитації взагалі неможливо спиратися на відгуки студентів, оскільки при вступі ті як правило не розуміють терміну “неакредитована програма”, а вже з часом жалкують про втрачений час і тому не змінюють навчального закладу. Цей механізм в будь-якому випадку взагалі немає переваг для студента, оскільки через втрату акредитації студент повинен буде перевестися на іншу спеціальність, чи в інший ЗВО, або ж взагалі чекати отримання акредитації молодшими курсами. Тому найкращий вихід в такій ситуації - поступати туди, де акредитацію вже отримують кілька років.
В чому суть допису? В першу чергу, попередити освітян та майбутніх абітурієнтів, оскільки в мережі відгуків з приводу КНУТД небагато і більшість із них стосується факультету дизайну. Проте не дивлячись на назву “Київський національний університет технологій та дизайну” (що може підкупити незнаючого випускника старших класів), від технологій в ньому в контексті ІТ дуже мало. По друге, звернути увагу на проблему некомпетентості освітніх програм та викладацького складу. Велика кількість вступників на такі програми дозволяє університету нарощувати свою “авторитетність”, що зумовлена лише тим, що студенти не знають, що їх очікує попереду. Програма може змінитися, але це маловірогідно в найближчі роки, поки не буде проведена ретельна зміна кадрів. Люди, що, скажімо, керують вибудовуванням освітнього процесу не зацікавлені в якісній освіті, а лише в своєму комфорті. Це чітко простежується в тому як складений навчальний матеріал, що перевикладає теми, яким близько десяток років, або демонструє відверто слабкий, поверхневий та часто нетехнічний матеріал. А також в зміні відношення до студентів при наявності якихось успіхів: цькування, зверхнє відношення, відсутність поваги в наслідок чого будь-яка повага зникає вже з боку студентів, фаворитизм, звинувачення.
Наостанок, хочу підкреслити, що мова стосується певного кола працівників університету. Викладачі, що як правило є компетентними, зацікавленими в вашому успіху та прагненні навчатися, часто не мають впливу на те, що ви маєте вивчати, або як ваші роботи будуть оцінені. Попри наявність дійсно старанних викладачів, система їх ізолює та обмежує. Як наслідок такі викладачі не затримуються та звільняються, а компетентних викладачів в закладі стає все менше.
Мій висновок наступний: відібрати у молодих людей прагнення навчатися та розвиватися - це талант, і КНУТД це робить якнайкраще.
