Фантастична новина з Міністерства освіти і науки України.
Там, схоже, відкрили новий рівень державного менеджменту. Тепер у МОН з’явився чарівний спосіб не відповідати на запитання громадян, не порушуючи… ну, хіба що всього законодавства про доступ до публічної інформації.
Коротко суть абсурду
-
Людина подає абсолютно нормальний, законний запит: дайте перелік працівників, яким у 2025 році виплачували премії й матеріальну допомогу.
-
МОН:
«Не можемо дати, бо це треба створити нову інформацію».
-
Людина пояснює, що:
-
премії вже виплачені,
-
документи вже існують,
-
суд ще у 2016 році пояснив, що зведення існуючих даних не є створенням нової інформації.
-
-
МОН:
«Ну… ми вже відповідали».
-
І відсилає лист, у якому гордо заявляє, що відповідь “було надано раніше”, хоча там — лише чергова відписка без жодної конкретики.
Ось, до речі, ця перлина — відповідь від 13.01.2026:
«Відповідь по суті Ваших запитів було надано…»
(спойлер: жодної відповіді по суті не було взагалі)
Це вже навіть не бюрократія. Це якийсь державний театр абсурду, де сюжет крутиться навколо того, як не сказати нічого, але при цьому зробити вигляд, що сказано все.
Премії є, документи є, грошей шкода тільки для… прозорості
Смішно, але найбільш трагікомічний момент у тому, що всі ці дані:
-
вже створені,
-
вже задокументовані,
-
вже лежать у бухгалтерії.
Тобто МОН буквально каже:
«Так, ми знаємо кому і скільки заплатили, але ви не маєте права цього знати, бо нам лінь двічі натиснути мишкою».
Бо саме це мається на увазі під «створенням нової інформації». Це не аналіз бюджету, не філософський трактат. Це перелік із кількох колонок, який існує з дня виплати.
Васу все пояснив ще у 2016. Але МОН живе в паралельній реальності
Пленум Вищого адміністративного суду в постанові №10 прямо визначив:
Якщо дані містяться у кількох документах і можуть бути зібрані без значних інтелектуальних зусиль — це публічна інформація.
У МОН це, очевидно, переклали так:
«Якщо дані у кількох документах — ми краще зробимо вигляд, що їх не існує».
Суд: зведіть і надайте.
МОН: вважаємо, що не будемо.
Особливий цинізм: скаргу навіть не розглянули
Коли людину знудило від цієї бюрократичної гімнастики і вона подала скаргу, МОН надіслало відповідь, у якій написано:
«Відповідь надано раніше» (знову ж таки — не надано).
Тобто:
-
скаргу не розглянули,
-
аргументи не оцінили,
-
незаконність попередньої відмови не перевірили,
-
нічого не пояснили.
Просто поставили штамп “ми вже відповідали” і відправили назад.
Ось так виглядає «повага до громадянина» у виконанні центрального органу виконавчої влади.
То що МОН ховає?
Питання тепер не в преміях. Питання в тому:
-
чому така панічна реакція на простий перелік?
-
чому так бояться назвати конкретні суми?
-
чому тричі відписуються, замість дати інформацію?
-
чому ігнорують судову практику і закон?
-
чому навіть скаргу не спромоглися розглянути по суті?
У воєнний час, коли людям пояснюють «грошей нема», коли кожна гривня на рахунку, МОН робить усе, аби не показати, кому саме і за що виплачують премії.
Збіг? Не схоже.
https://dostup.org.ua/request/vikoristannia_biudzhietnikh_kosh_49#outgoing-174633
https://dostup.org.ua/request/vikoristannia_biudzhietnikh_kosh_50#outgoing-174703