Доброго дня. Є бажання зв’язати життя з психологією. Але не можу визначитися бути психотерапевтом чи лікарем-психологом.
Хочу запитати як на них вчитися та скільки років? Бо я щось не розумію, скільки вже сайтів перечитала.
А ще чи можна поступити на бюджет за цими спеціальностями? Дякую за відповіді. Вибачте, якщо мої питання здаються безглуздими, але я справді не розумію чи загублюю щось в тексті))
1 Вподобання
Ви визначте з чим Ви хочете зв’язати життя: з психологією чи медичною психіатрією. 1 - соціально-поведінкові науки: навчання на бакалавра (так само як на політолога або соціолога) 4роки. 2 - галузь медицини, а отже вступ відразу на магістра 6 років. В 2 випадку Ви будете саме медиком
1 Вподобання
О, моя тема під’їхала. 
- Психотерапевтом може бути будь-хто з ВИЩОЮ (мінімум диплом бакалавра) освітою за такими галузями: гуманітарні науки (політологія, журналістика і т.д.), педагогічна освіта, психологічна освіта, соціальна робота та медицина. На психотерапевта не навчають у ВНЗ! Не плутайте з інтернатурою з психіатрії! На психотерапевтів навчають асоціації! Тобто їх насправді є дуже і дуже багато: одні визнаються в світі, інші лише в Україні, але саме асоціація видає таку освіту. Тобто в них є спеціальна багаторівнева (і дорогуща, звісно) програма підготовки, де протягом першого року (зазвичай) Ви отримуєте диплом базового консультанта, потім просто консультанта (або ж одразу за 2 роки дають диплом без рівнів), і тільки після цього Ви маєте право вступити на навчання ПСИХОТЕРАПІЇ і отримати звання ПСИХОТЕРАПЕВТА, визнання якого залежить від рівня асоціації. Тобто якщо це організація зі світовим іменем, то її не порівняєш з шарагою ноунейм. Навчання триває 5-7 років, залежить від асоціації. Ще можна декілька років повчитись і стати психоаналітиком. Є багато асоціацій і багато видів терапії, навіть цілі інститути. Гугл в допомогу.
- Нема поняття “лікар-психолог”. Є лікар-психіатр, який закінчив медичний університет (6 років навчання за напрямом “лікувальна справа” + 2 роки інтернатури за спеціалізацією). Лікар-психіатр займається лікуванням медикаментозно (патології) та може проводити психотерапію, але фактично він не є психотерапевтом, бо для цього треба працювати в конкретному методі психотерапії та мати визнання від асоціації. Тому всі, хто величає себе психотерапевтами, повинні мати відповідні підтверджуючі документи з курсів та асоціацій. Психотерапевт теж лікує душу людини в кризовому стані, але без медикаментів, тобто застосовує інші прийоми.
- Є ще спеціальність “Клінічна психологія”, але вона не є медичною освітою. Там є бакалаврат, магістратура і можливість вступу перехресно з іншої спеціальності. Код професії звичайний - 053 Психологія, спеціалізація - клінічна психологія. Ось зразок https://abit-poisk.org.ua/rate2022/direction/1082996
БАЗОВИЙ КУРС | ПОЗИТИВНА ПСИХОТЕРАПІЯ Н.ПЕЗЕШКІАНА В УКРАЇНІ https://docs.google.com/document/u/0/d/1TwlQkuo6D-Qf0YvcGoXd_fgmAMfBYwkMhudA6BQccxE/mobilebasic
https://migis.ua/gestalt-therapists
Це як приклад. А їх є десятки.
Рекомендую ознайомитись з видами терапії та обрати для себе той, що ближче до душі. Бо відомо багато випадків, що люди тисячі доларів вкладали в навчання, а їм не зайшла та методика, перевчались на іншу в іншій асоціації.
Ну а як же посада, яка так і називається “психолог” (наприклад в школі). Не психотерапевт, а саме психолог. Там цілком, як я розумію, отримати диплом бакалавра за спеціальністю 053 “психолгія”. “клінічна психологія” - не спеціальність, а спеціалізація.
А згідно цій статті і поняття “лікар-психолог” існує. Навряд чи університет не знає кого готує.
1 Вподобання
Значить, я володіла на момент написання комента щодо лікаря-психолога застарілими даними. Перепрошую. У мій рік вступу такої спеціальності не було, декілька років тому теж. Вже не перший рік у психології плаваю. Мабуть, ця спеціальність в Україні відносно нова, бо в ЄС і на росії така освіта давно була. У мене сусідка - головний лікар, і такої посади в штатному розписі лікарні на даний момент немає. Медична психологія | Магістр | Повна загальна середня освіта | Денна форма – ІС «Вступ.ОСВІТА.UA»
Лише 3 ВНЗ дають таку освіту в Україні (приватні ВНЗ навіть не рахую), що свідчить про те, що спеціальність не є популярною чи затребуваною. Такий фахівець в перспективі має бути 1 на всю лікарню, як зазвичай психіатр. Але психіатр - це освіта за напрямом “лікувальна справа”, тобто можна перекваліфікуватись з часом на іншу спеціалізацію, а медична психологія - це, як я бачу, окремо виділена спеціальність, після якої толку мало. Ти лише медичний психолог. Не розумію, для чого навчатись на неї, якщо такий фахівець буде один (в кращому випадку 2) на всю лікарню, якщо аналізувати закордонний досвід, а випускати їх будуть сотнями. І підозрюю, що через те, що це “освіта лікаря”, за навчання там треба платити багато, якщо вчитись на платному, на відміну від звичайної психології. Тому особисто для себе я б такий вибір не робила, звісно, і поясню причини:
- Медичні ВНЗ - медична освіта, відповідна вартість навчання (якщо не пройти на бюджет).
- Освіта вузькопрофільна, перекваліфікації нема.
- Таких фахівців у лікарнях майбутнього буде 1-2 чол., як наразі закордоном. Який шанс влаштуватись на ту посаду, якщо випускників щороку сотні? І яка там буде зарплата? Вже зараз набрали на навчання людей, а таких посад і нема. Конкуренція на робочі місця буде шалена. Залишається тільки вести приватну практику, і то потрібні курси і т.д., щоб бути фахівцем.
- Якщо нашу освіту “лікувальна справа” чи “стоматологія” закордоном визнають, просто проходиш у них інтернатуру або щось доздаєш, щоб стати лікарем, то щодо медичної психології у мене великі сумніви.
- Термін навчання 6 років, на відміну від звичайної психології, де за 4 роки ти бакалавр і за 1.5 - магістр.
- Медичний психолог є лікарем, відповідно в мене сумніви, що ця особа може бути психологом в школі чи ще десь, бо це зовсім інша професійна підготовка.
Враховуючи все перераховане вище, я б не мала ніяких справ з цією спеціальністю, але кожен має свою думку, тому я свою не нав’язую, а просто зважую всі “за” та “проти”. Пам’ятаю, як нам розказували викладачі, який фурор колись був, коли ввели освіту “соціальна педагогіка”. Якщо не помиляюсь, це був 2000 чи то 2001 рік, нова спеціальність, всі рванули. І скільки тих соціальних педагогів випустили за 20 років? А в школі всього 1 працює, і то раніше на цю посаду ставили кого попало без відповідної освіти, а спеціаліст працював не за дипломом. У державній сфері хто загодить (має блат) - той і працює. Це і в медицині, і в освіті, і в інших організаціях.
На специальность 231 “Социальная педагогика” поступают не столько с целью работать в школе, а в основном с последующей перспективой работы в петенциарной системе, исправительно-трудовых колониях, в полиции в отделах по работе с трудными подростками. Психологи тоже подходят, но на специальности “Психология” учиться сложнее.
До того, как стали готовить по этой специальности, не задавались вопросом: почему юноши, отслужившие в армии, поступали на специальность “Дошкольное воспитание”? Для работы в выше указанной сфере были требования. Поступить на 231 - не проблема, в отличие от “Правоохоронної діяльності” с очень большим конкурсом.
Для выпускников специальности 262 “Правоохоронна діяльність” не считается престижной работа в исправительных учреждениях лишения свободы. Конечно же, должности следователя или оперуполномоченного престижнее.
Ви плутаєте. Розкладу по пунктах.
- Спеціальність 231 - це соціальна робота, а не соціальна педагогіка.
Я поступала на галузь знань 0101 Педагогічна освіта, спеціальність 7.01010601 соціальна педагогіка, а не на галузь 1301 Соціальне забезпечення 7.13010101 соціальна допомога чи 7.13010201 соціальна робота. Це в мої роки навчання були спеціальності з абсолютно різною підготовкою. - З 2015 року спеціальності “соціальна педагогіка” не існує, її викинули та об’єднали з соціальною роботою, змінили стандарт. Відповідно педагогічні ВНЗ, які випускали соціальних педагогів, пишуть “бакалавр соціальної роботи, соціальний педагог”, а інші можуть писати просто “бакалавр соціальної роботи”. Не знаю, чи це прирівнюють до педагогічної освіти, тому нічого писати не буду.
- У закладах пенетенціарної системи аж ціле 1 місце відводиться на посаду соціального працівника, тому не знаю, яка перспектива у тисячі випускників соцпеду, коли такі ласі місця завжди зайняті, бо робота в таких установах престижна і прирівнюється до служби. А це ранній вихід на пенсію, плюшки, більша відпустка. Зараз на Ворк.юа аж рік висить вакансія на керівника психологічної служби в колонію в Харкові, де були прильоти. Ніхто туди не хоче йти, то вимоги у вакансії дуже прості - просто освіта психолога, соц.педагога чи соц.працівника без досвіду роботи.
- У поліції нема того, про що Ви пишете. Там для роботи, як Ви написали “… в полиции в отделах по работе с трудными подростками”, потрібна була юридична освіта. Знаю, бо хотіла пройти переддипломну практику соціального педагога в поліції, але це було неможливо. Стандарт освіти не той. Пройшла лише в школі і соцслужбі. Зараз є спеціальність “Правоохоронна діяльність” зі спеціалізацією “психологія”, але всі мої знайомі поліцейські (навіть з відділу по роботі з підлітками) мають саме юридичну освіту.
- Стосовно того, що Ви написали “… поступить на 231 - не проблема, в отличие от “Правоохоронної діяльності” с очень большим конкурсом. Для выпускников специальности 262 “Правоохоронна діяльність” не считается престижной работа в исправительных учреждениях лишения свободы. Конечно же, должности следователя или оперуполномоченного престижнее” теж можу додати, що конкурс на правоохоронну діяльність невеликий, поступити туди легко. Не плутайте право і правоохоронну діяльність. Вища юридична освіта за стандартом України - це магістратура або спеціалітет “право” (бакалавр не прирівнюється до вищої юридичної освіти). Перехресного вступу на право нема, а ось на правоохоронну діяльність можна поступати перехресним, що я і робила (але потім передумала). Там можна відучитись на магістратурі після бозна-якого бакалаврату у якості студента (не курсанта). Проте у того, хто отримав таку освіту, інші можливості працевлаштування, аніж у того, хто вчився на правознавстві. І наскільки мені відомо, така особа не має права бути слідчим, криміналістом і так далі, лише дізнавачем (це такий дядя, який бігає і розпитує, збирає покази, але не проводить експертизу) або офіцером патрульної поліції.
Стаття за 2021 рік, де описані нюанси та вимоги до освіти слідчого. Людина, яка готувалась за правоохоронною діяльністю, не має комптенетності для такої роботи.
Рандомна освітня програма 262 “Правоохоронна діяльність”. Практика - суди, якісь там податкові і т.д. Тобто ця освіта не готує юриста, а готує універсального солдата, який буде мати базові юридичні знання і виконуватиме елементарну паперову роботу, щось по типу як зараз поліцейські підходять штрафанути за те, що куриш на зупинці чи не там поставив машину, прес-служба поліції… Спеціаліст може розбиратись в охороні права, економічній безпеці (є така спеціалізація), працювати в СБУ, колонії, податковій і т.д.
По факту нічого чіткого. Я сприймаю цю спеціальність як таку, що була створена, щоб патрульні не вчились на юриста по 5 років, а на базі своєї попередньої освіти отримали за 1.5 роки якісь елементарні знання без заглиблення в юриспруденцію. У мене так знайомий після освіти фізрука відучився і працює якимось перекладачем папірців у суді. Я навіть не знаю, ким він працює. Явно не прокурором.
- Навчатись на психолога не складніше, ніж на соціального педагога/працівника.
- Про дошкільну освіту в пенетенціарній системі вперше чую. У мене батько там служив. Всі мали юридичну або військову освіту, психологічна служба мала освіту психолога і соц.працівника, бухгалтерша мала освіту економіста з військовою кафедрою і звання майора. Тим, хто закінчує магістратуру з дошкілля, дописують кваліфікацію психолога дошкільнят. Що це дає в роботі з зеками?
До появления “Социальной педагогики” было такое. Несколько бывших однокурсников (не путать с одногруппниками) специально после армии поступили на “Дошкольное образование” и после окончания педучилища по работали кто-то в детской комнате милиции, кто-то в исправительно-трудовой колонии для несовершеннолетних с 1997 до 2016 год с дипломом младшего специалиста. В 2016 г. заставили поступить на бакалавра 231 “Соціальна робота” или 262 “Правоохоронна діяльність”, если кто и дальше хочет там работать. Кто захотел - окончил ускренную программу бакалавра на заочке 3 года. И диплом 231 “Социальная работа” администрацию учреждения устроил. Не знаю, может, Соц.работа+военная кафедра - звонить расспрашивать не буду, я не дознаватель же 
Да, как оказалось, - правильное замечание: можно оперуполномоченным или дознавателем. Чтобы работать следователем - нужно иметь образование юриста. У меня знакомый только оперуполномоченный есть, а с дознавателями и следователями не знаком.
1 Вподобання
Проблема нашої освіти в тому, що ти сам не знаєш, на що поступаєш і до чого потім прирівняють ту спеціальність через зміни в законах:grin:
Ніде нема стабільності. Тому я і не рекомендую поступати на новшество “лікар-психолог”. Краще на лікаря “лікувальна справа”, а далі пройти інтернатуру з психіатрії, або ж на психолога 053.
1 Вподобання
Кібезбезпека - це захист інформації та мереж від хакерських атак. Це по типу ІТ сфера, але більше не програмувати, а захищати, передбачати небезпеку, шифрувати.
Фахівець з кібербезпеки може працювати як у приватних компаніях (захищати дані), так і в СБУ та інших спецслужбах.
Варто зазначити, що на цю спеціальність, як і на право, можна вчитись як студентом, так і курсантом.
Приклад з мого життя: друг навчався у якості курсанта в КПІ ім. Сікорського, жив у казармі, бігав щодня і здавав фізпідготовку. За 4 роки він отримав диплом бакалавра з кібербезпеки, причому я бачила той диплом, і він не відрізняється взагалі від інших дипломів. Там не пише нічого особливого. Зате у виписці оцінок дуууже багато нормативів. І ще він випустився зі званням офіцера (молодший лейтенант, через рік став лейтенантом). Курсанти обов’язково відшкодовують державі витрати на навчання, мають відслужити, відповідно друг обирав між службою в ЗСУ (зв’язок) або Держспецзв’язку. Обрав останнє. Колись ця служба і СБУ були одним цілим, але потім відбувся розкол. Так от, служить він там офіцером, керує якоюсь шифрувальною машиною. Деталей не знаю, бо це секретна інформація, але приблизне уявлення маю, що вони захищають нашу інформаційну безпеку від проникнення хакерів. Також вони захищають урядовий зв’язок. І я думаю, що це їхня робота - захищати наш інтернет і телебачення, щоб рашисти не врізались і не крутили у нас свою пропаганду (як це зробили наші хакери з їхнім телебаченням).
Ось його факультет, де він вчився. Як бачите, галузь така сама, код професії такий самий, але набір іде саме на військову службу. Також з такою освітою працюють в СБУ та кіберполіції, всяких педофілів ловлять, шахраїв і т.д.
Частково з вами згоден, але все залежить від освітніх програм за цими спеціальностями:- психологія та соціальна робота.
Вони зазвичай подібні.
Тобто, педагогічну освіту можна здобути за будь-якою спеціальністю, щоб стати психотерапевтом?
Яке відношення педагогічна освіта має до психотерапії?
Ви писали: “Психотерапевтом може бути будь-хто з ВИЩОЮ (мінімум диплом бакалавра) освітою за такими галузями: гуманітарні науки (політологія, журналістика і т.д.), педагогічна освіта, психологічна освіта, соціальна робота та медицина.”
Перепрошую, не так зрозуміла.
Вказані мною галузі знань - це вимоги для прийому на навчання від асоціацій. 1-2-3 роки навчання - це базовий рівень психотерапевта, 4-5 експертний (коуч) рівень і до 7 років - психоаналітика. Взято з офіційних сайтів. А просто з освітою педагога без підготовки неможливо величати себе психотерапевтом.
Навчання від асоціацій недешеве. 2 роки навчання на базовому рівні витягують більше грошей, ніж магістратура на контракті. 
1 Вподобання