Шановні вчителі! Не знаю чи актуальна ця тема для форуму, але… Мене дуже надихає коли діти мого класу говорять після якогось заходу, який я організовую “сьогодні був найкращий день у школі”. Це дозвляє щодня йти на роботу і не рахуючись з маленькою зарплатою навчати, організовувати цікаві події і очікувати щирої вдячності від учнів. І дуже хочеться щоб таких моментів, які роблять нашу подекуди важку роботу більш приємною, було більше.
А що вас надихає у вашій роботі7 Які моменти роблять вас щасливими та створюють позитивні емоції?
Я сама, маючи досвід роботи 26 років, була в захваті коли у школі проводили кольоровий тиждень. Помітила, що дітям нашого закладу дуже подобаються квести. Тут, на форумі, кілька разів перечитувала про роботу вчительки музики і зарубіжної, яка чомусь вважає себе “білою вороною”. Якщо насправді все так, як вона пише: і перемоги у конкурсах, і творчий підхід до роботи та ін., то побільше б таких “білих ворон”!
А вчителю для щастя дійсно потрібно не так уже й багато. Достатньо бачити більше дитячих посмішок!
Колись у мене була мрія створити “школу радості”. Поки що не вдалося, але все ж надію не втрачаю.
Вважаю. що тема “Щастя українського вчителя” є дуже актуальною в сьогоднішніх реаліях.
Буду вдячна, якщо не тільки прочитаєте, але й щось додасте.
Слава Богу, що є такі як ви! Але шановні колеги, повірте мені, я за 30 років своєї праці на різних посадах у різних навчальних закладах, зрозумів одне без серйозної мотивації, стимуляції, підтримки не тільки моральної, але й матеріальної , на ініціативі далеко не поїдеш і запал скоро закінчиться - це закон природи. А саме головне це треба поміняти відношення держави, суспільства до системи освіти, головних завдань педагогіки, до ролі і значення вчителя, визначення головних пріоритетів у навчанні і вихованні. Бо інакше - це поодинокий героїзм окремих самовідданих педагогів, який нічого не міняє по суті. Перефразуючи М. Ганді, скажу так: "Вас спочатку ігнорують, потім з вас, потайки сміються, а потім, тупо використовують, як дармову силу…