Чому дотепер існують так звані орієнтири у визначенні успішності - певна кількість слів за хвилину? Але озвучуються критерії - батьків спрямовують і ставлять до відома про критерії, діти орієнтуються на ці вимоги. Результати фіксуються. Дитина отримує стрес - а вчитель не бачить як безглуздо звучить запитання : про що ти прочитав. А для чого такі орієнтири? А про що йдеться? Виразно читати з думкою чи швидко, поспішаючи і нічого не розуміючи. Завдання - виразно читати - у конфлікті з вимогами-орієнтирами; виразно читати, це так, щоб зрозумілий був зміст слухачеві. Це ж ніяк не розвиток зацікавленості до читання, а навпаки - гальмування самої навички, а найголовніше - недемократичні засади нової школи, це порушення прав дитини. І нових принципів. Якщо вчителі сприймають орієнтири як вимоги- хіба не час обдумати їх доцільність, необхідність та відмовитись - замінивши іншими дієвими з правом дитини на гру.
Живого в дисциплінах мови і літератури майже не залишилось. «Реформування дисциплін в бік вимовного живого слова. Не мова - а мовлення. Розвиток мислення та логічного мовлення.» ?